|
Традиційно в Україні 20 листопада відзначається
День спільних дій в інтересах дітей з нагоди дня прийняття Конвенції ООН про
права дитини, яка визначає основні принципи і вимоги до норм життя дітей і суспільства,
що спрямовані на захист і гарантування прав та інтересів дитини.
Однією з найважливіших
ознак цивілізованості суспільства, показником його розвитку є ставлення
загалу до підростаючого покоління, розуміння того, що чужих
дітей не буває. Що коли якомусь малюку
не пощастило з батьками, які своїм жорстоким ставленням
чи байдужістю позбавили його домівки, вигнали на вулицю, або ж проблеми зі здоров’ям викликали інвалідність, — підтримку йому
повинні надати держава і суспільство, кинувши на це всю потугу своїх владних і громадських
структур.
1989 року було прийнято Конвенцію ООН про права
дитини, до якої, як і переважна більшість країн світу, приєдналась Україна. В рамках міжнародної кампанії ,,Не залишити без
уваги жодної дитини" 20 листопада в Україні вперше у повному масштабі проводився День спільних дій в інтересах дітей.
Пильна увага до дитячої проблематики
не випадкова. В Україні проблеми забезпечення прав дітей стоять
особливо гостро. З’ясувалося, що легше досягти перелому в економіці,
забезпечити зростання внутрішнього валового продукту, ніж ліквідувати
чи хоча б знизити наслідки тих соціальних ударів по сім’ях, які
завдають бідність, безробіття та інші негаразди, що найболючіше
позначаються на наймолодших членах суспільства. Десятки тисяч дітей, замість
того, щоб учитися, бродяжать, виростають без догляду
і піклування, поповнюють ряди правопорушників. Тільки замисліться, кожний 15-й злочин в державі вчинено
неповнолітнім! Серед
засуджених та узятих під варту таких налічується понад 8 тисяч. При цьому, зазначають соціологи і правоохоронці,
бездоглядність молодшає. Нині у притулках питома вага дошкільнят сягає
15%. Не менш тривожні й інші цифри сумної статистики. За даними
соціальних органів, у країні налічується 82 тисячі неблагополучних
сімей. Понад сто тисяч дітей позбавлені батьківського піклування (94 дитини перебуває на
обліку нашої служби у справах дітей, загалом в Полтавській області - 2679). Щороку шість тисяч осіб позбавляють батьківських
прав (в
нашому районі за клопотанням служби у справах дітей протягом 2011 року вже
позбавлено батьківських прав 8 батьків по відношенню до 9 дітей!).
Дитину
жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у
правових аспектах. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим
захистом, які мають часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, як і кожна
людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й
додаткові, особливі права. Це обумовлено її фізичною, розумовою, моральною та
духовною незрілістю. Отже,
права дитини - це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18
років для існування і досягнення зрілості. Особливі права дитини - це ,,права росту", зумовлені її фізичною, розумовою,
духовною незрілістю.
Існує стереотип, що хороша дитина -
слухняна дитина. А слухняна - означає зручна. Коли дитину або підлітка кривдять
старші, зазвичай діти в міру своїх можливостей просто чинять опір. Цей опір триває
просто на емоціях - і у підсумку ми маємо справу з соціально дезадаптованою
поведінкою. Діти, які не вміють чинити опір, або вчаться лавірувати, або
виявляються просто пригніченими. В усіх трьох випадках ми маємо негативні
наслідки - в жодному з варіантів дитина не вчиться цивілізовано захищати себе,
формувати власну точку зору і обстоювати її, тобто виховується безсловесна
маса, якою легко потім маніпулювати.
Куди звернутись?
,,Я - людина, хоча ще дитина. І байдуже,
чи я тільки-но з’явилась на світ, чи мені 5 місяців, чи 16 років. Я живу. Маю
право жити. Я вслухаюсь в світ, вдивляюсь в його, часом, не такі вже й добрі
очі, вростаю в нього своїми думками, мріями, почуттями. Я стаю його часткою.
Нехай і малесенькою. Але серед океану слів хтось почує і мій голос. Нехай
тихий, але в ньому та незвідана сила, якої не збагнути Вам, дорослим,
заклопотаним власними справами, турботами. Я особистість, і ви маєте
прислухатись до мене, почути, помітити мене! Я творю свій світ, він схований
десь далеко-далеко, на межі між вічністю і реальністю. І однаково, чи білий
він, чи чорний - ніхто не має право нівечити його.
Я маю чисту душу. Не знищену гріхом,
зрадою, заздрістю, не заплямовану підлістю, ненавистю і брехнею. Вона не стоїть
на колінах перед блиском золотих монет, не прагне володіти імперіями,
мільйонами людей, не торгує своєю честю та гідністю. Вона вільна від суєти. Ви
можете насміхатись. Ви можете сто раз вторити ,,Ти ще мала. Що ж бо ти знаєш
про своє життя".
Мені не байдуже горе пораненої пташки і
скривдженої людини, розпач Землі, що задихається від диму електростанцій і
хімічних заводів. Я ж бо вірю в казку, я ж бо переконана: добро перемагає зло.
Я - проти зла, проти воєн і насильства,
проти фальші і лицемірства, проти сварок і образ. Зазирніть мені в вічі і
збагнете: я хочу бачити світ лише добрим, щасливим, усміхненим. Не розбивайте
моїх рожевих мрій. Бо ж, зрештою, не так вже й мало залежить від Вас.
Дитина
Приблизно
так би виглядав лист дитини до людини дорослої.
Ми повинні діяти рішуче й ефективно, щоб подолати
перешкоди і реалізувати весь потенціал громади нашого району на благо дітей.
Кожен з нас може внести позитивні зміни у життя хоча б однієї дитини. Лише
спільними діями ми забезпечимо стабільність і добробут кожної дитини
Хорольського району. Реалізація державної політики щодо соціально-правового
захисту дітей є тим напрямком, важливість якого неможливо переоцінити.
|